
Ірландська комедія
Тривалість: 3 год
Велика сцена
Мартін МакДонах – ірландець за походженням, народився в Лондоні в сім’ї робітників. Обидва брати МакДонаха, залишені самі на себе, стали письменниками. У 16 років Мартін покинув школу і засів перед телевізором з чипсами і колою на декілька років, живучи на утримання з безробіття. Своїми вчителями він назве, скоріше, Мартіна Скорсезе, Девіда Лінча чи Квентіна Тарантіно, аніж Вільяма Шекспіра. За прикладом старшого брата Майкла, Мартін почав писати сценарії і радіоп'єси. Цілими днями він просиджував за письмовим столом, справно надсилаючи свої опуси редакціям і колекціонуючи відмови. Лише два сценарії були прийняті — аж в Австралії. Але відомим Мартін МакДонах прокинувся тоді, коли до постановки прийняли його «Королеву краси з Лінена», яку він написав за вісім днів.
Слава та численні нагороди посипались на МакДонаха несподівано. Його п’єси ставили і в рідному Лондоні, і на Бродвеї. Проте МакДонах вважає театр лише сходинкою на шляху до слави і зізнається в любові до кіно. А воно відповіло йому взаємністю: Мартін отримав «Оскара» за короткометражку «Револьвер», поставлену за його власним сценарієм.
«Каліка з острова Інішмаан» - комедія - перша п’єса з трилогії про Аранські острови, яка також включає в себе п’єси «Лейтенант з острова Інішмор» і «Привид з острова Інішер». На островах живуть аборигени, які досі розмовляють лише на гельській мові.
П'єса "Каліка з острову Інішмаан" була впереше виконана Королівським Національним Театром у театрі Коттесло в Лондоні 7 січня 1997 року.
Прем'єра вистави - листопад 2011 року
Переклад - Олена Петрів
Режисер-постановник - Володимир Петрів
Сценографія - Сергій Ридванецький
Художники по костюмах – Володимир Петрів, Анна Пілюгіна
Звукорежисер – Надія Устянчук
Художник по світлу – Дмитро Усик
Помічник режисера – Олександр Лоєвський
Художньо-постановочна частина – Неля Полєхіна
Бутафорія - Віра Сметанкіна
Технічне забезпечення сцени – Юрій Никитюк
Костюми -Тетяна Суржинська, Наталія Пашковська
Реквізит – Валентина Климішина
Зачіски – Наталія Висоцька
Столярні роботи – Василь Вєтров
Дійові особи та виконавці:
Біллі, каліка - артист драми Ігор Ніколаєв
Хелен - артистка драми Вікторія Клєщенко-Пилипчук, артистка драми Катерина Лапіна
Кейт - артистка драми Емілія Морозюк, артистка драми Ольга Лозовська
Ейлін - Тетяна Тертичка, народна артистка України Ліна Ізарова
Джонніпатінмайк - народний артист України Георгій Морозюк, заслужений артист України Андрій Куделя
Мамця - артистка драми Валентина Антонішина, заслужена артистка України Алла Луценко
Бартлі - артист драми Володимир Федінчук
Лікар - заслужений артист України Петро Ліснічук
Малюк Боббі - заслужений артист України Віктор Янчук, артист драми Андрій Шевчук
Якщо Вам сподобалась вистава, рекомендуємо також переглянути:





Коментарі
P.S. Мене лише одне дивує, чому в глядачів виникає стільки обурення на рахунок нецензурних слів. Адже я впевнена, що в залі було достатньо тих, хто в буденному житті викоритсовує такі слова. Можливо завдяки цьому, хоча б один глядач задумався над своїм лексиконом і буде старатись не вживати більше таких слів, побачивши як це виглядає з сторони. А це і є ще одна перемога!!!
І взагалі, в мене виникла думка, що в кіно (яке і так належить бізнесу) можна зустріти куди більш наповнені мисленнєвим контентом сюжетні лінії. То чи з таким репертуаром театр не здаватиме свої позиції?
До речі, я так розумію,що багато хто обурений лексикою. Так от я з цим не згодна: особисто мені здається, що якби її замінили на цезурну, то все дійство не виглядало б настільки спавжнім та максимально наближеним до реального життя. Образ Хелен був би фальшивим - це факт. Та й взагалі,- всі вистави різнопланові і не можуть бути однаковими - благородними та аристократичними,- тоді було б просто нудно.
Щодо гри акторів - нема слів, все чудово - переконливо і проникливо. Не можу не відзначити гру Ігоря Ніколаєва - були моменти, коли аж сльози навертались!
Дуже задоволена та в котрий раз вражена майстерністю наших акторів!
Вистава дах зриває!!!
Щодо жанру, то це мабуть таки трагікомедія.
Комедійності надавала в основному лише ненормативна лексика, на яку чомусь тут так нарікають. Таке життя, а вистава реалістична, тому... вибачайте, шановні "аристократичні пані". Іноді варто переглядати рецензії, цікавитись на яку саме виставу ви йдете, аби потім не казати, що стільки нецензурних слів за своє життя не чули.
А загалом же - актори були неперевершені, як і сама вистава. Із задоволенням переглянув би ще раз!
Перед тим,як відвідати виставу я переглянула відгуки.
Критику дякую за пораду щодо рецензій (хоча це сказано і у саркастичному тоні), обов`язково скористаюся наступного разу, якщо такі знайдуться.
Для себе я зробила висновок: на кожен товар є свій покупець.
Одна із найкращих!!!! Массса емоцій, приємний перегляд, вирій думок.
Сюжетні лінія просто шаленна! В кінці просто плакала.
Це притому, що таке було вперше.
Особлива вистава!!!!!
Низькій уклін акторам, режисерові, сценаристу, та всім, хто допоміг в створенні цього шедевру!!!!
Актори показують глядачам такі риси як жорстокість, байдужість, легковажність, самотність, приреченість, брутальність. Це спонукає задуматись та, можливо, когось змінити свою поведінку у суспільстві... хоча навряд)) Протягом вистави протиставлені негативним якостям позитивні перемагають. Це радує. Вважаю, що людині у якої тих негативних рис, про які йдеться у виставі буде важко її дивитись... не зважаючи на хороше закінчення.
Юріє, а звідки ви знаєте про внутрішній світ каліки? Ви людина з обмеженими фізичними можливостями?
дзеркалом нашої праці і, повірте, кожен актор читає ваші коментарі, (дивиться у своє дзеркало) велике вам ДЯКУЮ!!!
Мені чомусь здається, що багато хто із глядачів навіть не спробував відповісти на два прості запитання: "Чому у виставі "такі" слова?" та "Хто ж такі головні герої вистави?" А ще, в якості третього запитання, варто було б поглянути на карту і пошукати там Аранські острови, про які згадувалось у виставі... От саме на тих островах і живуть люди - прості, малоосвічені, не надто культурні, відрізані від світу, але щирі й відверті. Саме вони є головними героями вистави. І мова цих героїв - відображення їх життєвих умов, вона така ж проста, щира й відверта.
І взагалі, "Каліка з острова Інішмаан" - взірець правдивості та щирості, як у мові й одязі, так і в емоціях та почуттях. А бути щирим і наближеним до життя - головне завдання мистецтва, в тому числі й мистецтва театрального.