ЛІСОВА ПІСНЯ

Леся Українка
Містична драма
Тривалість: 2 год 15 хв
велика сцена
Прем'єра - 25-26 січня 2025 року.
Містична драма
Тривалість: 2 год 15 хв
велика сцена
Прем'єра - 25-26 січня 2025 року.
Режисерка-постановниця – Ольга Турутя
Сценографія, костюми – Ольга Турутя
Музичне оформлення – Ольга Турутя, заслужений артист України Станіслав Лозовський
Балетмейстер – Дарина Гриценюк
Звукорежисери – заслужений артист України Станіслав Лозовський
Художник з освітлення – Віктор Гамов
Помічник режисера – Олександр Лоєвський
Відео - Павло Осіпов
У виставі звучать пісні «Снігопади Дощі Снігопади» Христини Халімонової та «Мій опіум» K.E.D.R.O.V.A /Женя Кедрова/
У Рівненському драмтеатрі покажуть виставу "Лісова пісня" за твором Лесі Українки /ВІДЕО/
Дійові особи та виконавці:
Мавка - артистка драми Юлія Ганущак
Лукаш - артист балету Ярослав Чевелюк
Мати лісу - заслужена артистка України Галина Цьомик
Дядько Лев - заслужений артист України Петро Ліснічук, заслужений артист України Сергій Бондарук
Мавка /в дитинстві/ - артистка драми Катерина Полідвор
Русалка - артистка балету Надія Полідвор
Той, що греблі рве - артист балету Павло Гринюк
Русалка Польова - артистка балету Марина Єфімчук
Перелесник - артист драми Пилип Киселєв
Той, що в скалі сидить - артистка драми Наталія Боярська
Потерчата - заслужена артистка України Ніна Ніколаєва, артистка драми Вікторія Клєщенко-Пилипчук, артистка драми Ярослава Пилипчук
Мати Лукаша - артистка драми Оксана Островська
Килина - артистка драми Оксана Муріна, артистка драми Анастасія Фролова
Русалки - артистка балету Ольга Головач , артистка балету Катерина Палійчук
Лісовики, Водяники - артист балету Роман Герасимчук, артист балету Андрій Франчук
Ситуацію рятували професіоналізм і праця акторів та хореографія.
Ми навіть не думали, що класику української літератури можна так зіпсувати. Леся Українка була би в шоці.
У виставі абсолютно ніяк не відображена природа, на фоні якої все відбувається. Що сталося з українським строєм? Що це за костюм в матері? Де сопілка, яка проходить через всю пʼєсу Лесі і про яку говорили в презентації? До чого ті елементи з клубу і мужики, які бігають по сцені і волають?
Багато елементів дуже затягнуті і незрозумілі.
Хотілося вийти вже під час першої дії.
Дуже прикро.
Певно,єдина драма нашого театру,котра мені як глядачу не дала ніякої ні емоції,ні післясмаку.З декораціями,грою акторів,костюмами якось,нажаль,скупо.Знаючи "планку" нашого театру,очікувала цікавішого погляду на класику Л.Українки.Єдина,хто приковував увагу до сцени,це актриса,що грала роль матері Лукаша.Тут "браво"!
Чекаю на нові прем"єри!Дякую.
Ця - одноразова.
А що було на сцені? Тьху ! і ще раз Тьху!!
Моя думка є об'єктивною, а не суб'єктивною !!
Для того, аби коментувати побачене на сцені необхідно прочитати драму, ознайомитися з паспортом твору, де вказано жанр ,тему ,ідею, історію написання .
Завіса відкривається, і ми маємо побачити простору галявину посеред лісу, старезний дуб, лісове озеро ( підказую, це може бути коло сцени), очерет ( бо з ного Лукаш майструє сопілку, яка, до речі, ні разу не заграла, адже саме вона пробудила Мавку). На сцені ПУСТКА!! Робота на уяву , здогадайся, що це ліс. Хоча ні, на сцені є сходи з кріслом і гілкою позаду.
На сцені з'являються персонажі : " Той, що греблі рве" — це стихія води! Активний, непосидючий парубок, який починає зваблювати Русалку. Русалка знає його зрадливу натуру, і сміється, і глузує: " Ти водяну царівну зміняв на мельниківну! " Русалка викриває його брехню ігровим способом, нажаль, на сцені це не було відтворено. Також батько Русалки Водяник втручається в їхню розмову, але нагадую: його образ втілює Мати лісу яка починає відтворювати текст Водяника в жіночому роді , це виглядає доволі комічного. Стає інколи не зрозуміло, який стосунок Мати лісу має до істот, які живуть у воді? Леся локанічно описала, яке вбрання у кожного з героїв !!! Образ " Той, що греблі рве" перегукується з персонажем " той, що в скалі сидить" чорним вбранням. " Той, що в скалі сидить" має сутність чоловіка, а на сцену вийшла жінка. За сюжетом це образ чоловіка, який веде Мавку в забуття. Слова Мавки є тому підтвердженням : " Бери мене! Я хочу забуття! ( ну, очевидно жінка жінці таке не може скаже, ні, виявляється може в цій постановці). Отже, ліквідація тьох чоловічих образів нагадує феміністичну відозву.
Увага !! Вигаданий персонаж –"Мати Лісу" має слова ліквідованих істот –Лісовика і Водяного. В інтерв'ю для місцевого телеканалу цей хід назвали : "Нове бачення режисера"
До того ж слова режисера. Пряма цитата з інтерв'ю :" У НАС В ШКОЛІ ВИКЛАДАЮТЬ ЛІСОВУ ПІСНЮ ЯК КАЗОЧКУ ПРО КОХАННЯ, І НЕ ДУЖЕ ТАМ ЯКОСЬ ВИРІЗЯЮТЬ....НЕ РОЗКОПУЮЮТЬ ГЛИБОКІ.... ТАМ Не знаю...ЩО ТАМ ГЛИБШЕ. ТАМ Є ПРО, ЩО ПОГОВОРИТИ, СКЛАДНІ СТОСУНКИ ЛУКАША І МАМИ"( де вони там складні, може з невістками) . На сцені немає жодного натяку що це ліс: ні листочка, ні грибочка, а старезний дуб це біле полотно, підсвічене брудно- зеленим кольором.
Окрім сценографічного оформлення (яке звісно відсутнє), треба звернути увагу на музичне оформлення вистави. Музика не відповідає темі твору, присутні іспанські, індійські мотиви. Музика надто гучна, лісові істоти точно покинули б той ліс.
Відсутність Лісовика і Водяника призвела до викривлення теми п'єси Наприклад : " Мати лісу" просить Русалку йти на дно озера !! ЦЕ слова Водяника бо він її батько, в якому статусі це говорить Мати Лісу? Ще каже, що забере перловий вінець. Як? опуститься на дно озера?
І останнє бо ще можна довго перелічувати об'єктивні недоліки. Образ матері Лукаша у виставі є діаметрально протилежним, до того який створила Леся. Коротка сукня, з якої виринають пишні груди, панські чоботи, рожеві щічки. На сцені ми побачили комічну життє радісну жінку, а співачка яка, ух!! А ось Лариса Петрівна в драмі - феєрії показує, що не від хорошого життя Мати і Лукаш живуть у лісі!! Мати зла на себе і до тих обставин в яких опинилась.
Образ Килини навіть коментувати не варто!!
Враховуючи все побачене, і почуте хочеться прокричати слова Мавки : "НЕ руш!! не руш! Не ріж! ( текст) не убивай! (класику).
Дуже хочеться похвалити наших акторів - вони талановиті і неймовірні. Кожен заслуговує аплодисментів, квітів і овацій. До речі квіти були, що не на кожній виставі таке буває.
Трішечки інше прочитання твору Лесі Українки, але режисери можуть мати своє бачення і це часто трапляється і у знаменитих оскароносних історичних фільмах і вони цього не приховують.
Мені не хватило зеленого кольору в декораціях, і судячи з попередніх відгуків не тільки мені.
Але в цілому вистава залишила тепле і приємне враження.
Люблю театр, люблю наших акторів і бажаю успіхів у майбутньоиу.
Миру нам усім.
Чудова вистава! Сучасна! Саме те, що необхідно нам усім... іти в ногу з часом.
Хореографія, акторська гра, музика - все було стильно, чуттєво та містично. Дві години пролетіли як одна мить.
Мене переповнюють враження від перегляду цієї вистави... сум, відчай, трагічне кохання... не могла стримати своїх сліз.
Ви молодці!!! Так тримати!