14 лютого вистава йшла своєю чергою: сцена за сценою, епізод за епізодом. Зала то вибухала сміхом у відповідь на черговий вдалий жарт, то завмирала у тривожному зітханні на крутому сюжетному повороті. Специфічною хіба що того вечора була глядацька аудиторія - переважно закохані пари. За історією кохання двох героїв на сцені усі спострерігали затамувавши подих, усі окрім Віктора. Він, сидячи поряд з коханою Вітою, з трепетом  та хвилюванням відраховував хвилини до фіналу. Адже саме сьогодні під прицілом двох сотень очей юнак запропонує дівчині одружитись.

Ідею освідчення під час вистави Віктор виношував понад місяць. Зустрівшись з керівництвом  театру і отримавши згоду, вирішив діяти. Пам'ятаєте, як у одному з епізодів каліка Біллі ("Каліка з острова Інішмаан") вдається до відвертості: "У житті кожного хлопця настає момент, коли він повинен взяти долю у своюї руки"?.. Для освідчення Віктор обрав День святого Валентина. 14 лютого репертуар театру пропонував історію кохання "Ненормальна". На тому й було вирішено.

Насамперед хлопцеві необхідно було самому переглянути виставу. Щоб сюприз вдався похід до театру  довелося приховати від коханої. Це було не так то й просто, адже він звик бути відвертим і щирим з дівчиною завжди і в усьому.

Опісля розпочалась підготовка. Допомогти хлопцеві у реалізації задуму узявся невиправний романтик директор Рівненського облмуздрамтеатру Володимир Петрів. Будучи режисером "Ненормальної" він запропонував варіант розвитку подій. На фінальних хвилинах при повному затемненні Вікторові необхідно було непомітно для коханої  та й глядачів піднятись з місця у глядацькій залі і пересісти у крісло на сцені.  Справа була не з легких. Довелось провести невеличку репетицію разом з акторами. Та усе було недарма.

І ось довгожданний день, вирішальна мить. Як і зазвичай, за сюжетом, герой, не заставши в офісі кохану жінку, кладе на крісло букет тюльпанів і з криком "Ненормальна!" вибігає з зали. Світло згасає.  Для Віктора це сигнал діяти. Незважаючи на неймовірне хвилювання та тремтіння в ногах він дістається з другого ряду до сцени і сідає у крісло з розкішним букетом вже живих тюльпанів. Коли у залі набралось світло, замість актора глядачі побачили на сцені  юнака. З словами любові, які давно переповнювали душу Віктора і просились на волю,  він звернувся до коханої. "Ти вийдеш за мене заміж"?  - "Так". А далі обійми, поцілунки, сльози щастя і прекрасна каблучка на пальці дівчини... Зал вибухнув аплодисментами. Такого фіналу "Ненормальної не сподівався жоден з глядачів.

Того ж дня увечері Віта зателефонувала до батьків і поділилась радісною новиною. Закохані ще не обрали точну дату прийняття шлюбу, але відтепер вони обоє знають про серйозність намірів і мають мету, до якої йтимуть пліч-о-пліч.

Віта Коваль: Я очікувала сюрпризу. Але точно не такого...)) Наприкінці вистави я попросила Віктора, щоб взяв мене за руку і сів до мене ближче. Раптом під час повної темряви я зловила себе на думці, що не чую поряд дихання коханого. Його поряд не стало в один момент. І тут я побачила його на сцені з букетом квітів...

P.S. Сьогодні закохані зізнаються, що сюрприз міг не вдатись.

Колектив театру зичить нареченим любові, злагоди і Божого благословіння!