Старий Ford Escort темно-синій. Мала сцена
Старий Ford Escort темно-синій. Мала сцена
Дірк Лауке
постепічна драма 16+

Мала сцена

 Прем'єра - 3 квітня 2019 року

Вони вирушають у дорогу на старій колимазі, щоб щось змінити у своєму житті. Горе-боксер, батько-невдаха та мамусин синок. Чи вдасться їм втекти від самих себе під запальні біти AC/DC?

Переклад з німецької: Ніна Захарова, Зоя Кучер, Микола Ліпісівіцький, Марина Орлова, Світлана Соколовська, Лариса Федоренко.  Загальна редакція Миколи Ліпісівіцького.

Режисер-постановник – Юрій Паскар
Художник-постановник – Анна Пілюгіна
Пластиограф – Олександр Віюк
Музичне оформлення – Юрій Паскар

Художник по світлу –  Микола Андріюк
Звукорежисер -  Андрій Вавренчук
Помічники режисера – Олександр Лоєвський, Галина Шарко


Дійові особи та виконавці:


Шорзе - заслужений артист України Андрій Куделя
Пауль - артист драми Давид Стеблюк
Боксер - артист драми Олег Ягелюк
Карін - артистка драми Оксана Муріна

 

Коментарі

22.03.2019 19:42 Анч пише:
Скажіть, будь ласка, дана вистава на великій чи малій сцені. Онлайн квитки як для малої, а в касі , друзів попросила купити квитки , сказали, що буде на великій...
27.03.2019 16:35 Я так думаю пише:
Мала
31.03.2019 18:56 Евгений Васильев пише:
Сьогодні пощастило відвідати здачу вистави "Старий форд ескорт темно-синій" та її обговорення. Це щось неймовірне! Нічого подібного в нашому театрі ще не було! Браво режисеру Юрій Паскар за вдалий експеримент з постепічною драмою сучасного німецького автора і акторам Андрій Куделя, Олег Ягелюк, David Steblyuk, Ксенія Муріна, які з величезною самовіддачею, зашкалом емоцій та абсолютною довірою до божевільного режисерського задуму втілили твір Дірка Лауке на сцені. Браво сценографу Анна Пілюгіна і пластіографу Alexandr Viyuk! І великий респект Володимиру Петріву за розширення театральної палітри і виважену репертуарну політику. Не пропустіть, дорогі рівняни, прем'єрні вистави 3, 5 та 19 квітня. Мала сцена, Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр.
04.04.2019 18:54 Nataliya Lushnikova пише:
Неокласичні інтер'єри нашого театру точно ще такого не бачили. Це те, що тримає твою увагу від початку і до фіналу, після чого ти слухатимеш AC/DC навіть якщо ніколи не слухала/слухав до того. Просто дякую! І вітання Юрій Паскар із прем'єрою!
06.04.2019 12:32 Віктор Яремчук пише:
От і промчала швидко доба з хвостиком мимо лінивої дупи Генріка… Але нікуди не промчали і не зникли враження, спогади і драйвові емоції, які на антикварній тарілочці з темно-синім ескортом піднесли нам Юрій Паскар, Андрій Куделя, Олег Ягелюк, David Steblyuk, Ксенія Муріна та всі-всі-всі, хто створював це дійство…..
Першу третину вистави я відчував себе десь між пунктом прийому склотари радянського розливу і рівненським рок-кафе «Ельдорадо» зразка 2010-х, причому дзвін склотари чувся набагато голосніше, аніж гітарні рифи і захриплий до синяви бомонд рівненського рок-дна. Але то були просто клапті сміття, якими гостро соціальний Дірк Лауке щедро засіяв п’єсу і мізки глядачів, а от потім… потім я зрозумів у повній мірі, як то робити із підпарканної руколи цукерку та інший глядацький кайф! (у фейсбуці є символ естетичної насолоди?) Далі у виставі відбулося все, а все, чого не було, обросте легендами і ще раз відбудеться))). Але, крім захопливих дифірамбів на адресу всіх героїв малої сцени хочеться сказати і ще щось по суті. Отже: Давид-Пауль – гарний артист драми з не дуже гарною (за п’єсою) роллю, яку він прикрасив як міг своєю присутністю, ще раз довівши що петеушники всіх країн «зімой і лєтом аднім цвєтом». Одразу видно, що самого Дірка Лауке німецькі петеушники люб’язністю не жалували і як тільки він зміг написати щось у відповідь, то перетворив їх розчерком клавіатури у неприглядну боязку сіру масу, а нашому рівненчанину довелося викручувати цю ганчірку і витискати з неї характер. Андрій Іванович Шорзе…. – ікона стилю, заслужений ідол театру драми України та чоловіче втілення самої Мельпомени; що тут скажеш – в руках, ногах і на язиці Майстра мокре яскраво горить, ліниве активно працює, а мертве встає і підстрибуючи йде завзято аплодувати))) Він грав як хотів і був схожий на співочий фонтан-гейзер десь у Вудстоку чи на кулуарній тусовці раритетних рокерів. А от Боксер-Олег – був саме той, саме там, і тут, і зараз одночасно, - він прожив на сцені ціле життя, стиснувши його в кулаці до тривалості вистави. І мова його була органічна, і горілка його була органічна, і сам він був органічний як стиглий соковитий городній помідор, вирощений дбайливими руками бабусі-режисера. Спостерігаючи за звивистим ходом п’єси і за Муріною Карін О., я згадував слова БГ: «у каждой женщіни должна бить змея… ето больше чем ты, ето больше, чем я». Завдання - жалити тигра-Шорзе кожен раз, коли він перетинав подвійну суцільну смугу колишньої, - вона виконала блискуче-зміюче, а от стати більшою, ніж ейсі-дісі і випивка не змогла, а то б і п’єса не відбулася, як задумано (знову ж таки питання до автора, який виписав Карін занадто хрестоматійною і трохи зім’ято-неясною у другій половині). Режисер додав її образу виразності, плавності і рельєфності у порівнянні із п’єсою, а жінка-змія Оксани-Карін наповнила це необхідним холодним злим спокоєм у поєднанні з граційною і водночас вагомою сексуальністю. Ну, а що ж режисер Юрій Тимофійович і його закулісні апостоли, світлі імена яких сповна перераховані у програмці? Вони взяли добротно понівечений Дірком Лауке голий андроїд п’єси і трансформували його у мегакруту гіперактивну турбооболонку вистави з гордими захоплюючими криками бравоюай і прекрасним іронічним інтерактивним інтерфейсом, де актори ходять у зал взяти квіти і серця глядачів прямо туди, у дійство, у вихор подій, де можна пожартувати один з одним прямо на сцені з приводу забутого тексту чи всує згадати режисера під час добре запланованої імпровізації, де кров всередині і назовні закипає під гарячим подихом весни і старого доброго AC/DC!…
15.05.2019 10:18 Галина, Шепетівка пише:
"Старий Ford...- пречудова вистава, відміна акторська гра і атмосфера!.. Я зі своїм аматорським театром частенько їздимо до вас. І завжди - гарне та неповторне враження! Ще: дуже хотілося б повернення вистави "Сон літньої ночі", "Калігула". З найкращими творчими побажаннями і нехай усім щастить!
15.05.2019 15:51 тетяна пише:
навіщо це все? гидота. жити не хочеться! тоді навіщо ходити до театру, якщо і там кажуть: виходу у цьому житті немає! Є лише насміх над життям! Тож смійтеся і шаленійте! Навіть від вибору президента!
16.05.2019 12:38 Ягелюк Олег пише:
Пані Тетяно, вихід є!!! Не сумнівайтесь!! Людям комфортніше нарікати на життя і залишатись у поганій зоні комфорту!! А вихід є)
18.05.2019 05:13 Mary пише:
Доброї ночі! Не спиться. Скажіть,чи є можливість переглянути старі вистави, відзняті, можливо, на відео, які вже не йдуть на сцені театру? Чи є якійсь архів? Було б цікаво подивитись їх, особливо з акторами, яких немає у живих, але яких пам'ятаємо (наприклад, Володимир Сніжний, Анатолій Лозовський)Та й взагалі, цікаво іноді повернутись у минуле. І, можливо, була б непогана ідея зробити вечір пам'яті для них та інших акторів, яких вже немає, хоча можливо ці вечори і проходили - просто не для глядачів чи просто не знала. Думаю, старим театралам дуже цікавим був би такий вечір та й акторам, мабуть,так само. Часом деякі вистави із задоволенням ще переглянув би дома...Дякую..
18.05.2019 23:01 Лада пише:
Ягелюк Олег...не бачила цю виставу, але вже цікаво-раз такі враження. Обов'язково піду...Люди різні, не звертайте увагу. Наш театр-це просто культурне явище.І так завжди було! Зі сміхом...подруга сьогодні каже: "Її дівчата після "Каліки з острава Інішмаан" пішли у кафе пити кон'як..Бо не могли все це сприйняти...В принципі наш театр-театр драми...То чому люди дивуються і зляться драмам...
13.06.2019 16:00 Miss пише:
Скільки часу йде?
29.06.2019 17:38 Юрій пише:
1 годину 30 хвилин.


Додати коментар

Ім'я:
Текст повідомлення:
Контрольне число:
CAPTCHA Image
інша картинка
Введіть набір цифр на малюнку