Рано-ранесенько 29 квітня наш театральний автобус, "начинений" акторами та представниками різноманітних цехів, без яких було б надзвичайно важко підготуватись до вистави, вирушив до Житомира. Навіть у найтриваліших подорожах ми почуваємось комфортно і надійно, коли за кермом наш любий театральний водій Гена. За кермом - жодних балачок, а ось за горнятком кави на зупинці він дуже приємний співрозмовник, зокрема ось на цьому фото для заслужного артиста України Петра Ліснічука.

Попереду автобуса зазвичай вирушає наше грузове авто з незмінним водієм Сергієм. Адже декорації мають бути на місці раніше від колективу. Ось ми лише приїхали, а наш грузовичок вже на розгрузці.

Житомиряни, як завжди, гостинні - червона доріжка до наших ніг!

А ще нам привітно посміхнулась театральна масочка на огорожі поряд з театром.

Ми пораділи за колег, що мають отаку лавку-подарунок на ґанку, більше того, аж дві!!!).

І ось таке чудове місце для відпочинку у театральному дворику.

Та для відпочинку часу в нас нема). Пора монтувати декорації.

Наші монтувальники - справжні чарівники. Якщо потрібно, то й райдугу на сцені забезпечать).

Костюмери дістають з ось таких ящиків костюми. Для них це справжній скарб - кожен комплект на окремому вішачку за сімома замками.

Першою ми заплануавали до показу казку "Вовк вороні не їжак, але і не заєць".  Афіші та господарі наскликали до театру маленьких житомирян.

Отож, в нас теж повна бойова готовність!) Звукорежисер Богдан вже за пультом.

Готовий світити й освітлювач Валерій)

Варто зазначити, місцеві, житомирські освітлювачі таки романтики. У їхньому цеху над головою сяє зоряне небо... Ось лише б виставу не проґавити за рахуванням зірочок ).

За роботою усіх пильно спостерігатиме помреж Олександр. Йому усе на моніторі видно буде.

Актори! На сцену! Ми вас зачекались!!!

Ось вона, таїна незвідана - напівідкрита завіса.)

Починаємо! Надзвичайно символічна поява на сцені у перші хвилини казочки Славка Давидюка у ролі шкодної Ворони. Адже Вячеслав -  корінний житомирянин.

Опісля казки гучні оплески та... квіти. Чесно зізнаємось - враження від дітлахів у Житомирі чудові. Адже тамтешні театрали проводять величезну, багаторічну роботу з  маленьким глядачем, постійно виховують його. Ось і квіти привчили вже змалку дарувати).

А для актора - це величезна радість насправді! Навіть, якщо сьогодні ти... Їжак)

Ми так раділи квітам, що ставили їх у воду чи не усім колективом.)

Показ казки завершено, а до наступної вистави ще є час! Можемо прогулятись Житомиром. Перше, що видно одразу - житомиряни -  великі патріоти. Ось  і пам'ятника одному вже малопопулярному вождеві позбулись. Тепер тут місце пам'яті ГЕРОЇВ.

А ось і місце падіння...

У Житомирі є і жовто-блакитні мотиви...

Є "вишивані" магазини...

...і патріотичні наміри...

А ще ось такий легендарний міст. Славка Вакарчука на ньому у рекламі пам'ятаєте?

З нього видно красиву альтанку, маленький "Сіднейський оперний театр по-житомирськи" та алею зізнань у коханні...

У Житомирі люблять не тільки Україну.

і не тільки маму...

І свою історію.

І своє минуле... нехай навіть фармацевтичне.

А ще хтось любить Аліну..

.

А ще у Житомирі люблять спілкуватись оголошеннями. Більше того, про неприємні речі з гумором!

А ось кілька оголошень, якими театрали міста Житомир спілкуються між собою.

А ось цьому не вірте! Житомиряни мов бджілки працьовиті!

А ось так у театрі листуються з глядачами. Сподіваємось, не в односторонньому порядку.)

 Варто піднятись, чи не так?

Ай-я-яй!!! Невже хтось намагався прорватись і похрумати в залі?


Не вірите? Дивіться самі!

Одразу видно, що глядачів у Житомирі люблять. Ось так зустрічають.

 І облаштували  для них зони відпочинку.



 Тим часом прийшла пора розпочинати  наступну виставу. Цього разу комедію "Дикун".

Ну ось і все - час повертатись. Демонтуємо декорації, спаковуємо реквізит і костюми.

Гайда додому!

ДЯКУЄМО ЖИТОМИРСЬКИМ КОЛЕГАМ ЗА ГОСТИННІСТЬ,

ЖИТОМИРСЬКИМ ГЛЯДАЧАМ ЗА ОПЛЕСКИ, КВІТИ ТА ЛЮБОВ,

ЖИТОМИРУ - ЗА ГАРНУ ПОГОДУ ТА ПРИЄМНІ ВРАЖЕННЯ,

а ще за ось такі квітнички, "Райдугу", за збереження давніх традицій вкладання асфальту  і за морозиво.

Сподіваємось, далі буде!)